Богдан-Ігор Антонич — яскрава, оригінальна мистецька постать в українській літературі, поет-новатор, чия творча доля переконливо засвідчує: великий талант, за словами Дмитра Павличка, «обов'язково пробивається крізь тернові хащі ідейних манівців і хитань на шлях передових думок свого часу, шлях, поєднуючий серце художника і серце його народу» Народився Бог на санях в лемківськім містечку Дуклі. Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий. Ніч у сніговій завії крутиться довкола стріх. У долоні у Марії місяць — золотий горіх. Заявив про себе як поет із оригінальною системою образного мислення, яке запліднювалося і надзвичайно емоційною вразливістю на найтонший порух живої природи, і глибокою мислительською працею освіченого розуму над вибудовою цілісної концепції людини та світу, і «оживленням» у поетичній уяві атавістичних, підсвідомих стихій людського буття і міфологічно-фольклорних «знаків» повноти зв'язків людини з природою. ЩАСТЯ З усіх людей найбільше я щасливий, будую білий калиновий міст. Мій дім скляний не з казки, лиш правдивий. Великої моєї філософії такий безглуздий зміст. Не заплачу стражданню й горю мита, люблю риск, небезпеку й сум’яття. Я є рушниця, радістю набита, якою вистрілю на честь життя. Я п’ю його до дна, без сумнівів, без журб і бід, ніщо, що людське, — не є мені чуже, а що сьогодні я не маю грошей на обід, — байдуже. AMEN Закінчений концерт, лиш відгомін — омана. Кінець усього — смерть, таємна і незнана. І радісне й сумне минає, мов примара. Вже Бог кладе мене, мов скрипку, до футляра. Закінчений вже спів, уже струна не грає. Несказане цих слів хай серце доспіває. Щоб серце доспівало, його ти перемінь. До щастя треба мало: гармонії. Амінь. СВІЧКА В малій кімнаті стіни, наче руки, тримають полохливу тишу в жмені. Сіріють тіні просиво-зелені, самітня свічка блимає зо скуки. Шушукають якісь далекі звуки. А гнотик, в восковім їздець стремені, свої маріння топить дивні, безіменні, мов стеарин, блідим вогнем ошуки. І тухне, й знов палахкотить ясніше, хоч все заснуло, хоч у сні все дише, хоч палить власне тіло біло-срібне, хоч нищить ніч його все нижче й нижче й ним темряву, мов гудзиком, застібне. До свічки наше серце є подібне. Біогрфія Творчість, вірші Биография, переводы, стихи Стихи Богдан-Игоря Антонича в переводе на рус. яз.
Дорогие братья и сестры, внесите свою лепту в развитие сообщества. На форуме многое изменилось. Все это стало возможным благодаря тем пожертвованиям на развитие форума, которые вы перечисляли. Очень многое сделано, но еще больше предстоит сделать. Многие расходы, связанные с развитием форума необходимо делать регулярно.