Допоможіть розібратися (

Доброго вечора брати і сестри. І знову амурні справи .... Навіть і не знаю ,як ви мені допоможете , адже проблема в тому , що я не можу розібратися в собі. А трапилося банальна справа : сподобалася дівчина , познайомився , вона відповіла симпатією , через тиждень вже були нерозлучні .Але як тільки я зрозумів , що вона покохала мене і повністю довірилась - я охолов . Моя симпатія не переросла в кохання , постійно будучи з нею я відчував тривогу , яка шептала " не твоє" . Я не витримав і сказав її як все є , вірніше покинув її. А тепер от мучусь , все сплелось- жаль до неї , ненависть до себе , сум за її теплом . Тепер в хочу повернутися , адже десь читав , що справжннє кохання приходить з часом, коли пізнаєш людину . Я не сильно хочу повертатися , адже розумію , що можу зробити їй боляче в майбутньому , але десь далеко в серединні я відчуваю , що втрачаю щось занадто ціне . Не знаю , що я хочу почути , але думаю хтось з вас вже стикався з таким , поділіться досвідом .

 

Думаю, що Вам необхідно зробити одне з двох, або стати справжнім чоловіком, який відповідає за свої слова та вчинки, або почекати ще пару років без всіляких амурних стосунків, дасть Бог за цей час подорослішаєте

 

"справжнім чоловіком" .... інколи "справжність" , в тому щоб порушити своє слово , щоб не натворити більше помилок ніж є .

 

Так Вы уже знаете ответы на свои вопросы.

 

можливо і знаю , але шукаю спосіб впевнитися в свому рішені

 

Смотря в каком решении. То вы решили, что это "не моё", и бросили ее. Но в то же время Вы чувствуете, что теряете кого-то очень важного и ценного... Вы еще сами не знаете, чего хотите - серьезных отношений, или просто детских встречаний. А по ситуации - пикапчик конечно получился... К нам (людям в целом) так редко кто-то относится искренне, полностью доверяя нам себя.

Дай Вам Бог распознавать, ценить и беречь тех, кому Вы дороги!

Обдумайте все как можно скорее и примите решение. Т.к. если затянуть, время сделает свое дело с чувствами девушки, которые уже не будут прежними.

 

Молись. Бог поможет, только так. Когда встречался тоже в голове порой такой кавардак был, такой хаос в мыслях и действиях, с такими сомнениями и страхами, что теперь и вспоминать не хочется. Но молитва чудесным образом спасает. При чем всегда. Как Христос по земле ходил и помогал, тихо, мирно, иногда незаметно, иногда очевидно, но оглянешься назад и поймешь что Бог все устроил.

 

Вы сами написали, что проблема в вас. Стоит разобраться в себе и относится к отношениям с девушками более серьйозно, а не по принципу - захотел-расхотел.

 

Скажить, будь-ласка чи є у Вас робота? Якщо є, скільки раз на тиждень Ви працюєте? Скільки часів на день? - 6, 8, 10 ? Буває так ( У мене наприклад) що кількість думок "про кохання" прямо пропорційно кількості робочих часів та навантаженню. Різний погляд на проблему коли робити у офісі чи наприклад вантажником на "Укрпошті".