Преподобный Паисий Величковский

Преподобный Паисий Величковский

День памяти: Ноябрь 28



Преподобный Паисий Величковский
Архимандрит Нямецкого монастыря в Молдавии. Родился он в 1722 г. в городе Полтаве в семье протоиерея, 17-ти лет вступил в Любечский монастырь, перешел в скит Трейстены в Молдавии, оттуда — в скит Керкул, отличавшийся особенной строгостью монашеской жизни.
Затем преподобный переселился на Афон, где основал особую монашескую общину — скит св. Илии. В 1758 г. в возрасте 36 лет был рукоположен в священный сан. В 1763 г. преподобный Паисий с 64 монахами переселился в Молдавию, в Валахию, по просьбе тамошнего господаря, для лучшего устройства в этой стране монашеской жизни и поставлен настоятелем монастыря Драгомирны.
http://days.pravoslavie.ru/Life/life6782.htm​

 

Те, що запам'яталося:

+ Преподобний жив у неспокійний час, насичений релігійними та військовими конфліктами. Так, після захоплення Медведівського монастиря уніатами йому довелося перейти до Києва, де працював у друкарні Києво-Печерської лаври. Під час життя на Афоні у зв'язку з військовими діями, в які були залучені й грецькі ченці Афона, вирішив піти разом зі своєю братією до Молдови.

+ Паства преподобного під кінець життя примножилася, були ченці більш ніж 10 національностей і кількість їх до 1790 року зросла до 10 тисяч осіб. На той час це була багатолюдна обитель Православної Церкви.

+++

Цікаво, що різні національності мирно співіснували, дуже рідке для України явище.

Нижче один з парадоксальних прикладів крайнощів, які притаманні нашій країні. Джерело - Вікіпедія

З державного архіву Луганської області:

«Подтвердить, что на службу можно принимать только лиц, владеющих украинским языком, а не владеющих можно принимать только по согласованию с Окружной комиссией по украинизации». Р-401 оп.1,д.82 Президиум Луганского Окр. исполкома: «Подтвердить сотрудникам, что неаккуратное посещение курсов и нежелание изучать украинский язык влечет за собой их увольнение со службы». Р-401, оп.1, дело 72.

У липні 1930 року президія Сталінського окрвиконкому ухвалила рішення «притягати до кримінальної відповідальності керівників організацій, що формально ставляться до українізації, що не знайшли способів українізувати підлеглих, які порушують чинне законодавство у справі українізації».

Українізувалися газети, школи, вищі навчальні заклади, театри, установи, написи, вивіски і т. д. В Одесі, де учні-українці становили менше третини, були українізовані всі школи. У 1930 р. в Україні залишалося тільки 3 великі російськомовні газети.

 

Джерело інформації про українізацію:

Українізація — Вікіпедія