Україна мила!

Тема в разделе "Ваши проза и поэзия", создана пользователем Руся, 3 июн 2014.

  1.  
    Руся
    Оффлайн

    Руся Мисс Умиление

    Сообщения:
    223
    Симпатии:
    553
    Лучшие ответы:
    0
    Вероисповедание:
    Православный
    Сердитий вітер тягне вітрила,
    душі моєї до рідної Вкраїни.
    Де сонце хтозна-чиєї струни
    торкнулось і тягне,
    та пече палючим болем,
    кручену та змучену душу.
    Що росла серед бесарабського краю
    і плекалася серед цвіту вишні,
    слухаючи колиски мамині.
    Виросла вона й шла сама,
    не чуючи грізний крик батька:
    "Стій, зупинися!Не йди у безодню"
    Я незалежна, самостійна
    озвалася вона...
    Так отримала б ти незалежність
    без батьківської любові,
    і братерської крові?!

    Колишеться прискіплива жнива.
    Хоча була вона терпелива.
    Торкнулася її рука кровава,
    що брата свого убива...
    І перетворилася нива
    на поле з домовинами,
    на ріки дівочих сліз
    та материнських прокльонів,
    що сипалися по всій Вкраїні.
    Проснися Україна мила!
    Послухай слову сходу,
    та примерися з заходом,
    аби свої ж КАТИ не пили
    Людської крові невинної,
    по лугах і степах пролитої.
    Схаменися, зупинися....
     
    Семён, IgorM и Виталий Петренко нравится это.
Загрузка...