Байка "Два Дуби", Микита Годованець (1893-1974).

Опубликовал _Ольга_ в дневнике Дневник _Ольга_. Просмотры: 30

В степу, де лісосмуга,
Два Дуби обнялись,
Два вірних друга.
Та Вітер заздрісний того не зна,
Щоб десь був мир і тишина.
Страшенні хмари налітають,
Дуби могутні хилитають.
І збуджене "скрипу"
Поплило по степу.
Росли ворожість, злоба і тертя,
А від тертя пішов вогонь, як хвилі, -
В огні згоріли друзі милі.
Була любов і дружні почуття -
Лишилися пеньки для майбуття.

Любов і дружба гинуть заларма,
Де діють самолюбство й брак ума.
Вам необходимо войти для комментирования